Амарант

Господині ділилися рецептом і обов'язково звертали увагу на незвичайний інгредієнт. На перший погляд він викликав здивування, але після зимових вечерь з хрусткими огірочками, їх рецепт назавжди оселявся в кулінарній записній книжці. Мова йде про звичному для кожного дачника бур'яні – щирице. Його стебла використовували при засолі та маринуванні. Господині твердять, що огіркам він надає хрускіт, а помідори зберігають форму і пружність. Саме цей поширений бур'ян є складовими багатьох кулінарних страв. Просто він з немилозвучною назвою своєю попрощався і став іменуватися ніяк інакше як амарант. Та й спектр його застосування значно розширився з розвитком кулінарної індустрії.

Але так було не завжди. Традиції застосування амаранту в кулінарії своїм корінням сягає глибоко в давнину. 7-8 тисяч років тому її вирощували тоннами в Центральній Америці та Мексиці. Для використання в якості їжі. Племена інків та майя обробляли цю культуру і отримували з неї фарби для застосування в церемоніях і ритуалах проти християнства. Тому колонізатори-іспанці заборонили вирощувати амарант. І він був відданий забуттю на довгі роки. У 16 столітті про нього забули, він практично зник. Але кілька останніх десятиліть неабиякий інтерес до цієї культури почав відроджуватися. На сьогоднішній день налічується більше 60 сортів цієї культури. Але лише деякі вважаються культурними і придатними для аграрного вирощування. Багато хто так і залишаються нецікавими для сільського господарства дикоросами. Хоча все в цьому світі відносно. Так і з щирицей-амарантом. Дикорослі рослини-бур'яни успішно використовуються в домашніх присадибних господарствах. Його молоді пагони з задоволенням поїдає як дрібний рогатий, так і велику худобу. Для свиней ж щириця звичайна є улюбленими ласощами. Тим більше, що входить до її складу білок має унікальну властивість: зайвий жир не накопичується, а м'ясо набуває ніжний смак. У насінні амаранту кількість магнію, заліза, кальцію, фосфору, калію, а також вітамінів А, В, С, Е вдвічі перевищує такі ж показники у клітковині вівсяних висівок.

Зараз у кулінарії використовують борошно з амаранту. У певних пропорціях з пшеничним борошном вона надає хлібу легкість, м'якість. І черствіє він не так швидко.

З останніх досліджень вчених слід, що, використовуючи амарантовую борошно, людство може розраховувати на профілактику онкозахворювань, зміцнення імунітету, зниження холестерину, турботу про серцево-судинної системи, виведення з організму канцерогенів, важких металів, радіонуклідів і банальних шлаків. Це джерело рослинного білка. Крім іншого її застосування сприяє синтезу кров'яних тілець і антитіл, ферментів і гормонів. Все це відбувається завдяки сквалену. Він у великих кількостях присутній у насінні амаранту. Це біологічно активний елемент, якому приписують чудодійну силу омолодження людського організму. Такий собі «молодильний» еліксир.
Зрозуміло, що видобуток насіння кустарним способом справа невдячна і копітка. Тому все більше аграрних підприємств звертають свій погляд на промислове виробництво похідних амаранту. Тепер можна часто зустріти на прилавках парфумерних магазинів олія амаранту, крем, у складі якого воно є, а також багато різних медичних препаратів з додаванням цього продукту. Але при великому бажанні дію амаранту на наш організм можна відчути, регулярно вживаючи в їжу салат з молодих пагонів щириці. Рецепти ті ж, що при використанні шпинату.

Історія з амарантом – це щось з серії «дивовижне поруч». Цей представник флори, крім усього іншого, ще й прекрасний декоративний квітка. Існує чотири види квітково-декоративних і один листяно-декоративний.

Красу цієї рослини по достоїнству оцінила Джулія Гонзага, вдова графа Фонди і герцога Траетто - Веспасиано Колона (1480-1528). Після смерті чоловіка вона прикрасила сімейний герб квіткою амаранту. А поруч був девіз: «Non moritura», що в перекладі з латынского означає: «Не вмирає»

Погодьтеся, символізм в цьому присутній.